Хто не робить, той не їсть (аудиосказка)

8 ноября, 2016 15:30 / Досуг

Хто не робить, той не їсть

Був собі чоловік та жінка. Жили вони в достатках і мали одну-єдину донечку Марусю. Не могли вони на неї надивитися та намилуватися. Всяке бажання доччине виконувалося без жодного слова. Найбільше любила Маруся колисатися в колисці. Йшов час, а батьки все колисали дочку і вдень, і вночі.

От стала Маруся на порі, розквітла, наче повна рожа. Не один парубок задивлявся на Марусину вроду: ручки в неї білі-білесенькі. Очі в неї ясні-яснесенькі. Щічки в неї – яблучка доспілі. Та ніхто не сватає Марусю:
– Ледащиця! – кажуть.

От надумав з нею одружитись найкращий і найпрацьовитіший парубок в селі. Прийшли старости до Марусі з хлібом-сіллю. Батьки раді – і не сказати, але кажуть:
– Ми раді б віддати Марусю, та хто ж буде її у вас колисати?
– Всі будемо, – каже молодий.
– Та вона ж у нас нічого не робила і не знає ніякого діла.
– Нічого, навчиться, – каже парубок.

Читайте такжеСолом’яний бичок (аудиосказка)

От незабаром відгуляли весілля. У хлопців та дівчат потомилися ноги від танців, охрипли голоси від пісень. Тільки Маруся не втомилася: у весільному віночку лежала вона у колисці й колисалася.

І повезли Марусю в колисці до хати молодого.

От повісили колиску серед хати, поклали Марусю, а самі сіли за стіл. Хто був у хаті, колисав її по черзі, й Маруся була дуже задоволена.
Минула ніч. Тільки зазоріло – всі хатні взялися до роботи. Свекруха біля печі сидить і колише Марусю. Свекор дров, води внесе – гойдне колиску. Чоловік ввійде – хитне. Все було б добре, та голод не тітка! Лежить Маруся та й дума: «Ось-ось сядуть за стіл. Вже все в печі готове».

От сіли всі обідати. Погойдують Марусю, а до обіду не кличуть. їдять собі й колишуть.
– А що ти сьогодні робила? – пита свекор свекруху.
– Обід зварила, корову здоїла, хату прибрала, гусей та курей нагодувала.
– А ти, сину, що робив?
– Дров нарубав, коня нагодував, корову напоїв, леміш вигострив, насіння приготував.
– А я цілий ранок воза лагодив, – каже батько.
– А ти, дочко, що робила? – пита Марусю та й гойдає колиску.
– Я нічого не вмію робити. Я тільки колисалася.
– Колисання – то не робота. Не заробила ти, дочко, обіду. У нас так: хто не робить, той не їсть.

От поїхав батько із сином поле орати, а мати сіла полотно ткати. Сидить за верстатом, стукає лядою. Що стукне, то колиска гойднеться, бо прив’язана до ляди. Колишеться Маруся, а колиска їй не мила. От свекруха махнула човником, він вислизнув з-поміж ниток, упав на долівку, а цівка закотилася аж до Марусі.
– А подай-но, Марусю, цівку!
Глянула Маруся, піднялась та й подала свекрусі цівку та ще й човник.
– Чи це робота, мамо? – питає.
– Робота, дочко, тільки дуже маленька.

Читайте такжеКирило Кожум’яка

Сіла свекруха полуднувати, а Марусі дала малесеньку скориночку хліба.

– Оце тобі за маленьку роботу.
Скориночка здалась Марусі дуже смачною. Нічого смачнішого, здавалось їй, не їла вона в батьків.

От заходилась свекруха вечерю готувати. Запалила в печі, скип’ятила воду, засипала кашу варити. Та все Марусю погойдує. А тут корова прийшла з поля, кинулась свекруха її заганя¬ти, а каша стала збігати.
Бачила Маруся, що мама вдома відставляла горщик від вогню та мішала ложкою. Злізла з печі і собі так зробила.

От приїхали з поля батько з сином, сіли до вечері.
– А я кашу відставила від вогню і заміша¬ла ложкою. Це робота, тату? – каже Маруся.
– Робота, дочко, тільки маленька. Дай їй, старенька, ложку каші.

Ніколи такої доброї каші не їла Маруся в батьків! Вранці, ледве зазоріло, схопилася Маруся та притьмом до свекрухи:
– Мамо, дайте мені велику роботу!
– Ось піди та принеси картоплі з льоху.

Маруся кинулась по картоплю.
– А це робота, мамо?
– Робота, дочко. А тепер почисть її ось так і помий.
– І це робота?
– Робота. Тепер поріж її, поклади в горщик, налий води, всип ложечку солі, покриши оцю цибулинку та й посунь до вогню.
– І це робота?
– Робота, тільки невеличка.
– Мамо! А де ж велика робота? Дайте мені велику роботу.
– Багато малих діл складають велику роботу, дочко, – каже мати.

Читайте такжеРіпка (аудиосказка)

Так свекруха навчила невістку обід готувати, і корову доїти, і птицю годувати, і хату прибирати, і на городі працювати. Маруся була дуже слухняною.

От якось і каже вона чоловікові:
– Несім колиску на горище, бо вона тільки заважає в хаті.

А свекрусі каже тепер часто Маруся:
– Ви, матусю, спочиньте, я й сама впораюсь. Хоч би ви і не робили, то ми вам дамо їсти. Малих і молодих треба вчити, а старих шанувати.

От в неділю прийшла Марусина мати в гості до сватів дочку провідати.
– Чи колисали ви, свашко, мою донечку? – питає мати.
– Колисали, свашко-любко.
– А де ж та колиска? Нехай же й я поколишу.
– Немає, мамо, колиски, – каже Маруся. – Вже мені не треба, бо велику роботу роблю. У нас так: хто не робить, той не їсть.
Так вони й досі і живуть, і хліб жують, і горя не знають.

аудиосказки , аудіоказки на українській мові Источник: KOLOBOK.UA
материалы по теме
коментарии (27)
осталось 1000 символов
Слушать 'Наше Радио'
Цитата дня

Сделай так, чтобы получить то, что ты хочешь, иначе тебе придётся любить то, что ты имеешь

Бернард Шоу