Весняні казки: Непосидюче пташеня (аудіоказка)

Марія Солтис-Смирнова,
15 февраля 16:00 / Досуг
Непосидюче пташеня

Непосидюче пташеня

Пташеня Дзьобик весело щебетало в гнізді. Тато з самого ранку полетів на полювання. А матуся ось тут поруч з гніздом поралась. То гілочку з листочком принесе, дірочку закладе, то під дерево за грудкою землі спуститься, то глиці принесе, щоб малюку м'якше було.

Читайте такжеВесняні казки: Останній снігопад (аудіоказка)

Інші братики й сестрички терпляче чекають на своїх місцях. А Дзьобику не сидиться. Он який яскравий метелик поруч літає. І куди він? Може провідати друга? Мушку чи жука-рогача? Або квіточку шукає, найяксравішу в лісі. Щоб переконатися, чи в ній найсмачніший пилок. 

У листочку зверху Сонечко зробило крихітну дірочку. І тепер на пташеня іноді падав Промінець. Він весело перестрибував з носика на лапки та крильця. А Дзьобик намагався його упіймати. Збоку почулись помахи крил. Повернувся тато з обідом. Він нагодував пташенят.

— Пора спати! — матуся розклала крила, куди почали ховатись малюки.

Лише Дзьобик не поспішав. Він вважав, що поки на вулиці світло, спати не треба. Адже довкола стільки цікавого. Он тітонька Сорока з сусідкою Вороною теревенять на сосні зліва. А дятел Стукач постукує на липі справа. Упіймає когось чи ні? Пташеня примостилося скраю, висунуло голівку з-під маминого крила і спостерігало далі.

Читайте такжеРіздвяний сон (аудіоказка)

От Сонце заховала хмара, схожа на величезного птаха. А якщо це дійсно великий птах, що з'їв Сонечко? І тепер стане темно. Але день не згас. Він наповнився пісенькою полуденного вітру, що приніс здалека запах польових квітів і бурхливої річки. Дзьобик зачаровано слухав... Аж поки мама не піднялась, а братики з сестричками почали порпатися у своєму пушку.

Невгамовне пташеня вже би з радістю й саме з вітром полетіло на пошуки глибоких співаючих печер, але ще не вміло. Пушок на крильцях його цікавив менше, як стук, що доносився десь знизу. Малюк добрався до краю гнізда. І вже думав подивитись, що там шумить, як сили його покинули і він впав назад. На переляканий писк пташенят прилетіла мама з сусідньої гілки.

— Знову Дзьобик вдень не спав
І у мріях десь літав,
А тепер упав без сил
Обіймають його сни.
Коли вдень відпочиваєш
Й оченята закриваєш,
Сни дарують тобі сили,
Лапки й крильця теж міцніли.

Поки мама співала, оченята Дзьобика почали закриватися.

— Ще нам рано спати. Треба лапки розім'яти і вечерю дочекатись. Нумо, розкажи всім нам, що ти бачив сьогодні.

Читайте такжеГоробине Різдво (аудіоказка)

Матуся лагідно погладила пташеня. І пташеня почало розповідати про дяпла і метелика, про хмарку таголосистих сусідок. Сни трішки відпустили Дзьобика, бо розповіді його разом з вигадками були дуже цікавими. Так всі й вечері дочекалися.

І, коли Сонечко майже сховалось за крони дерев, а цікаве пташеня примостилось під теплим маминим крилом, Дзьобик подумав, що він завтра обов'язково спатиме вдень. Може сни подарують йому, крім сил, ще й цікаву пригоду.

аудиосказки , детский досуг , аудіоказки на українській мові , аудіоказки українською мовою Источник: KOLOBOK.UA
материалы по теме
коментарии (27)
осталось 1000 символов
Слушать 'Наше Радио'
Цитата дня

Так просто быть добрым - нужно только представить себя на месте другого человека прежде, чем начать его судить

Марлен Дитрих