Весняні казки: Останній снігопад (аудіоказка)
Вже на вулиці лютував лютий. Та й не лютий, а Зима лютувала, бо скоро віддаватиме земля Весні. А ще стільки снігу лишилося в коморі. От і вирішила біла бабуся наприкінці свого господарювання добре посипати землю. Вигукала свого помічника Мороза, щоб той теж не байдикував, вигнала з комори найбільшу снігову хмару...
Читайте також Різдвяний сон (аудіоказка)
На землі стояв тихий передвесняний вечір. Люди раділи, що скоро земля стане зеленою, а повітря теплим. Але один малюк все ще хотів зими. Йому так подобалося кататися на санчатах. Він сидів біля вікна, коли зоряне небо вдруге вкрило величезне хмара і вниз почали падати снежинки.
Вітер-пустун також вирішив повеселитися, адже він ще не скоро зможе щось крутити в таночку. Та хлопчик не покидав свого місця біля вікна. Він уважно дивився, що робиться за склом. А сніжинок з кожною хвилиною становилося дедалі більше. Та вони не встигали впасти на землю.
Швидкий вітер збирав їх собі на крила і танцював якийсь чудернацький танок. Він то підіймав їх майже до хмари, з якої легенькі пушинки-сніжинки щойно злетіли, то опускавши до самої землі, пролітав над ще не зовсім замерзлою калюжою, а тоді довго кружляв.
Читайте також Горобине Різдво (аудіоказка)
Вітер не зупинявся. Він повторював свої рухи знову і знову, а сніжинок було вже настільки багато, що деякі не стримувалися і падали. Але не для того, щоби розтанути. Вони мали завдання - вкрити землю рівним пухнастим покривалом, щоб уберегти її від морозу. Про це не знала Зима, інакше б вона не відпустила їх додолу.
Вітер помалу нудився. Його рухи ставали все повільнішими. І ось, опустивши всі сніжинки на землю, пустун влігся на найбільшу кучугуру і заснув. А Мороз взявся до пензлів. В останній день зими йому хотілося подарувати дітлахам казку на вікнах. Старий митець був чудовим майстром. Незабаром на всіх вікнах з'явилися дивовижні квіти та дерева, чудернацькі тварини, які бігали крутими стежинами.
Читайте також Казки народів світу: семибарвний кінь (аудіоказка)
Та найкращі у Мороза виходили хатинки. Саме під хатинками митець ховав своє прощальне побажання, бо він не ходитиме землею аж до наступної зими. А сніг згори все падав і падав. Коли годинник пробив північ, а в будинок господаря землі зайшла нова мешканка - зеленоклазна Весна, сніг припинився.
Але красуня вирішила не топити його одразу. Вона дозволить маленькому хлопчику, котрий любив дивитися у вікно, кілька днів покататися на санчатах. А тоді вже почне господарювати.
Автор: Солтіс-Смірнова Марія Петрівна