Як Квітень до Березня в гості їздив (аудіоказка)
Колись давно зустрілися Березень з Квітнем, а Квітень тому й каже:
— Приїду, чекай, скоро до тебе у гості.
Сам визвався — без запрошення, сам у гості напросився! Не понравилось ті Березню, хоч і виду не подавши. На тому й попрощалися.
Від виждав Квітень слушну годину, зібрався та й поїхав возом у гості. А Березень заходився та такого наробив, що Квітень мусив додому вернути: сніг, мороз, завірюха — не можна возом їхати.
Другого разу знову поїхав Квітень до Березня в гості, та вже не возом, а саньми. Березень пустив тепло, сніг розтанув, річки розлилися. Знову мусив повернутись Квітень. Дорогою зустрівши Травня, йому й пожалкувався:
Читайте також Казки закарпатської України: Про царя, що мав діти срібноволосі
— Скільки вже разів зриваюсь їхати до Березня в гості, ніяк не доїду ні возом, ні саньми. Поїду возом — стане зима така, що й осі пообмерзають, і колеса не крутяться; поїду саньми — теплінь стане…
А Май і каже:
— Я тобі навчу, як доїхати.
Зроби так: візьми в дорогу воза, сани човен. Тоді, певне, доїдеш.
Послухавши Квітень і, діждавшись слушної години, зробив так, як порадивши Май. Їде санями, а на санях віз і човен везе. Тоді Квітень кладе сани човен на возі і їде далі. Ставши знову мороз і сніг — Квітень знову поклав човен і воза на сани. Далі розтавши сніг, розпустило річки, не можна їхати ні саньми, ні возом. Тоді Квітень склав на човен сани воза і поїхав ще швидше по воді. Приїхав до Березня у гості. А той і не чекає на нього.
Читайте також Казки закарпатської України: Три брати. Вечеря, Півночник, Зоря
Здивувався Березень та й питає:
— А хто тобі навчив, як до мене добратися?
— Та спасибі Травню, порадивши, як їхати.
Березень і каже тоді:
— Зачекай же, Маю, я ще тобі крильця обшмагаю.
Отож тому й тепер часто в травні березневі морози бують, бо Березень ще й досі сердиться на травень.