Сказка про весну (аудіоказка)
Зібралася Весна-червона у гості у північні краї. Всю зиму вона провела разом з перельотними птицями на теплому півдні, а як стало сонечко все вище і вище на небі підніматися, тут вона і вирішила летіти.
Просити Весна перельотних птахів – гусей, лебедів: «Віднесіть мене подалі на північ, там мене чекають не дождаються і люди, і звірі, і птахи, і різні крихітні жучки-павуки». Але птахи побоялися летіти на північ: «Там, кажуть, сніг і лід, холод і голод, там, кажуть, ми всі замерзнемо та загинемо».
Скільки Весна не просила, ніхто не хотів її у північні краї віднести. Зовсім вона засумувала: що ж, мабуть, доведеться все життя на півдні прожити. Вдруга вона чує голос звідкись з височини: «Не журись, Весно-красно, сідай на мене, я тобі швидко на північ доставлю». Глянула вгору, а по небу над нею пливе білий пухнастий хмара.
Зраділа Весна, забралася на хмару і полетіла до північних країв. Летити та вниз, на землю, поглядає. А там, на землі, всі радіють, усі її зустрічають. Біля полів рясніють проталини, біжать струмки, зламують на річці лід, а кущі та дерева у лісах та садах покриваються великими, готовими ось-ось уже розкритися бруньками.
Полетіла Весна – червона з півдня на північ на білій пухнастій хмарці. А слідом за нею потягнулися в рідні краї незліченні зграї перельотних птиц - гусей, лебедів і всякої крилатої дрібниці: жайворонки, шпаки, дрозди, зяблики, піночки, славки...
Так з того часу люди й запримітили: як з'явитися на небі перша пухнаста хмара, отже, на ньому Весна-червона прилетить. Чекай тепер день за днем тепла, талої води, чекай з півдня веселих крилатих гостей.
Георгій Скребицький
