"Вчу дітей тримати дистанцію з іншими людьми": Володимир Гришко про сім'ю та своє хобі

Читайте також Вау! Меган Маркл пришла в форму после беременности

- Наскільки я знаю, ви досвідчений виноградар у другому поколінні. Самі вирощуєте?

- На дачній ділянці під Борисполем у мене ростуть сорти "Молдова" та "Ізабелла". Перший є, з другого робимо вино. Виноград вирощував і мій дід, і мій батько, бо дуже корисний.

- Щоб виростити хороший виноград, потрібно ретельно його доглядати. Ви її якось обробляєте?

- Абсолютно ні. Як казав батько, виноград дуже любить сонце і боїться вологи та сильного вітру. У мене на пагорбі дуже багато сонця, тому у вересні збираю добрий урожай. Виноград – це віддушина. Зірвав гроно, ходиш, їж і думаєш, як філософ.

- На дачі живете цілий рік?

- Приїжджаю лише на літо, доки немає гастролей. Але щоразу наголошую, наскільки по-іншому там сприймається світ. У американців є поняття "Small an slowly", на природі життя йде повільніше, ніж у місті. Для мене дача – це насамперед усамітнення та спокій, аналіз перемог та невдач, перезарядка енергії перед новим концертним туром.

- Але чи вдається на дачі забути про роботу? Думаю, творчій людині це практично неможливо.

- Та й не треба. Тут, на природі, приходить справжнє натхнення. Говорять, що зірки на землі не працюють. Але особисто я роблю це на своє задоволення. Як правило, кошу траву, стежу за деревами, збираю листя, доглядаю виноградну лозу. Плоди, які виростив сам, здаються потім набагато смачнішими за покупні.

- Часто співаєте на дачі? Чи є улюблені виконавці?

- Фредді Меркьюрі та його хіт Show Must Go On. Шоу має йти, його не можна зупинити. Навіть на дачі.

- Якби ви не стали співаком, то...

- У 90-ті роки… міг би стати лише бандитом (сміється). Але це жарт, звісно. А якби серйозно, напевно, поїхав би за кордон. Але знаєте, що все давно на небі прописано. Навіть за кордоном я став би артистом. Наприклад, саме в Америці я злетів на Олімп оперного мистецтва. А до Китаю мене запрошують сьогодні не лише на гастролі, а й як професори китайських академій.

- Траплялися курйозні випадки на сцені?

- Якось на сцені Детройт-опери від полум'я свічки спалахнула довга перука артистки, яка виконує сопрано. Вона співає та горить. Співає та горить. Я ледве дар мови не втратив! Почав бігати за нею та гасити вогонь. А вона тікати - подумала, що я хочу прикінчити її. Зала регоче, вона, як смолоскип, носиться по сцені. Ось це була опера.

- Яким ви бачите себе за 5-10 років?

- Дай Боже і через 20-30 років, головне, у такому ж позитиві і такому ж моторному, як говорила моя мати: «Як муха на кропі». Життя – магніт, як надумаєш, так і буде. Я притягую до себе позитив. Вранці встаю, дивлюся у дзеркало: "Який ти, Вово, щасливий". І вперед.

-Для вас сім'я - це ...

- Найголовніше, що я маю. Кар'єра, нагороди, регалії – це тлінно, це пил. А ось діти – моє продовження. Думаю, скоро ми вийдемо з ним на сцену з моїм маленьким маестром.

- Найкорисніша порада, яку ви могли б дати синові?

- Бути чесним із собою, не робити нікому зла і слухати батьків, щоб не допускати зайвих помилок. Бути мудрим, мудрим та ще раз мудрим. Не за роками.

- Про які помилки жалкуєте? Від чого хотіли б його застерегти?

- Не можна надмірно довіряти людям. Це найголовніша моя помилка. Своїх дітей навчаю триматись на дистанції. Заздрість не має друзів. Коли ти успішний і твої друзі тобі заздрять, вони обов'язково зрадять тебе. Тому треба менше довіряти своїм почуттям та мати тверезий розум.

- Ви вдячні за...

- Дякую Богу за кожен прожитий день і за той дар, який він мені дав у житті. У мене немає фабрик та заводів, та це й не головне. Є люди – українська, слов'янська публіка, яка мене любить. І для яких я співаю.