Курочка Ряба (аудіоказка)

Жили були дід і баба. І була у них Курочка Ряба. А були ці дідусь з бабусею такі бідні, що нікого й нічого, крім Курочки, не мали. Навіть їли лише яйця та городину. За їхню доброту Курочка знесла золоте яєчко.

Але жили вони на хуторі, та й була справа зимою, тому задумали дід з бабою це яйце з'їсти. Взявся дід бити золоте яйце, та не розбивши. Баба била, била. І також не розбила. А з-під лавки за всім цим спостерігав маленький мішень. Воно також давно вже не їло, тому задумало золоте яйце собі забрати, якщо дід з бабою його розбити не можуть.

Від мішеня вибігло, але не встигло воно взяти яйце у лапки, як ті покотилося, впало на глиняну підлогу і... розбилося. Та сіренький шкідник не розгубився, він білка свіжого напився.

Дід плаче, баба плаче, а Курочка Ряба кудкудахче:

- Не плач, діду, не плач, бабо. Зберіть золоті рештки - підете в місто, продасте, гусей і півника купіть. А я знесу вам інше яєчко – не золоте, а просте.

Від весни дід з бабою розбагатіли, а влітку Курочка Ряба по двору курчаток водила.