Весняні казки: Останній снігопад (аудіоказка)
Вже на вулиці лютував лютий. Та й не лютий, а Зима лютувала, адже скоро віддавати земля Весні. А ще стільки снігу залишилося в коморі. От і вирішила біла бабуся наприкінці свого господарювання добре посипати землю. Викликала свого помічника Мороза, щоб той теж не байдикував, вигнала з комори найбільшу снігову хмарину...
На землі стояв тихий передвесняний вечір. Люди раділи, що незабаром земля стане зеленою, а повітря теплим. Але один малюк все ще хотів зими. Йому так подобалось кататися на санчатах. Він сидів біля вікна, коли зоряне небо раптом вкрила величезна хмара і вниз почали падати сніжинки.
Вітер-пустун також вирішив повеселитися, адже він ще не скоро зможе щось кружляти в таночку. Та хлопчик не покидав свого місця біля вікна. Він уважно дивився, що робиться за склом. А сніжинок з кожною хвилиною ставало все більше. Та вони не встигали впасти на землю.
Швидкий вітер збирав їх собі на крила і танцював якийсь чудернацький танок. Він то підіймав їх майже до хмари, з якої легенькі пушинки-сніжинки тільки що злетіли, то опускав до самої землі, пролітав над ще не зовсім замерзлою калюжою, а тоді довго кружляв.
Вітер не зупинявся. Він повторював свої рухи знову і знову, а сніжинок було вже настільки багато, що деякі не стримувались і падали. Але не для того, щоб розтанути. Вони мали завдання - вкрити землю рівним пухнастим покривалом, щоб уберегти її від морозу. Про це не знала Зима, інакше вона б не відпустила їх додолу.
Вітер помалу томився. Його рухи ставали все повільнішими. І ось, опустивши всі сніжинки на землю, пустун влігся на найбільшу кучугуру і заснув. А Мороз взявся до пензлів. У останній день зими йому хотілось подарувати дітлахам казку на вікнах. Старий художник був чудовим майстром. Незабаром на всіх вікнах з'явились дивовижні квіти і дерева, чудернацькі тварини, які бігали по крутих стежинах.
Та найкращі у Мороза виходили хатинки. Саме під хатинками художник ховав своє прощальне побажання, бо він не ходитиме землею аж до наступної зими. А сніг згори все падав і падав. Коли годинник пробив північ, а в будинок господаря землі зайшла нова мешканка - зеленоока Весна, сніг припинився.
Але красуня вирішила не топити його відразу. Вона дозволить маленькому хлопчику, який любив дивитися в вікно, кілька днів покататися на санчатах. А тоді вже почне господарювати.
Автор: Солтис-Смирнова Марія Петрівна
