Казка про комарика Зюзю
Жив на світi комарик Зюзя. Звичайнісінький собі комарик-дошколярик. Але дуже непосидючий і неслухняний. Всі комарики-дошколярики в комариному дитсадку слухаються виховательку Комарію Комарівну, не пустують, не бешкетують. А Зюзя слухатись не хоче й тільки дзижчить зухвало:
– Я с-сам вс-се з-знаю! I вз-загалі, дуж-же с-слухняні нічого в ж-житті не дос-сягають. А дос-сягають с-саме нес-слухняні!
Це так його знайомий хуліган Трутень із сусіднього вулика навчив… Одного разу полетів комариний дитсадок на прогулянку до лісу. Летять гар-ненько парами. Комарія Комарівна попереду. Весь час озирається і научає:
– Будьте, дітки, обережні! Не розлітайтеся! В лісі стільки всякої небезпеки…
А Зюзя, що летів, як завжди, позаду, без пари, на ті слова – аніякісінької уваги!
– Я с-сам вс-се з-знаю! – І гайнув між кущів.
Та раптом – тиць у щось! І – приліпився. Хотів одліпитись, але ще більше заплутався. Ой леле! Та це ж павутиння. Його павук Павуло Павулович між кущами напнув – на поживу чатує. Побачив він Зюзю, лапки радісно потер, захихикав:
– Хи-хи-хи! Попався! Дрібнота, правда, але на закуску для апетиту згодиться. І вже йде, на павутинні погойдуючись, до Зюзі.
– Ой-ой! – закричав Зюзя. – Рятуйте!
Але Комарія Комарівна з дитсадком далеченько одлетіли, не чують. Плаче Зюзя, репетує. А павук Павуло Павулович усе ближче та ближче… Аж тут Комарія Комарівна обернулася:
– Де Зюзя?!
Комарики-дошколярики на всі боки роззираються. Нема неслуха. Зник, як булька на воді. Повернули вони щодуху назад. А павук уже лапу до Зюзі простягає.
– Ой-ой-ой! – відчайдушне заволав Зюзя. – Пропадаю!
Почула Комарія Комарівна. Почули комарики-дошколярики. Почули та вже й побачили.
– Не підлітайте, дітки, близько! Це небезпечно! Я сама! – загукала Комарія Комарівна і мерщій до Зюзі. Схопила за крильця, тягне щосили. Та не може його з липкого павутиння вирвати. А павук наближається й наближається. Радий, задоволений!
– Зараз і вихователькою, і всім дитсадком пообідаю! Хи-хи-хи!
– Хлопчики й дівчатка! – вигукнув тут найслухняніший комарик Макарик. – Нумо всі гуртом! За лапки берімося швидше!
Взялися всі комарики-дошколярики за лапки, Макарик за виховательку вчепився. Та як смикнуть! Вирвали Зюзю з павутиння. Павучисько тільки щелепами клацнув з досади… Тепер Зюзя не пустує, не бешкетує, у парі з комариком Макариком літає і міцно його за лапку тримає.
