Бізнес в Україні під час війни: 7 помилок у правовій моделі, які можуть знищити компанію

Правова модель компанії, яка не адаптована до нових реалій, може стати причиною серйозних проблем, аж до втрати бізнесу. Ольга Мішуровська, керуюча партнерка ЮК «Праве Діло», ділиться досвідом та вказує на сім ключових помилок, які можуть мати фатальні наслідки для компаній.

Відсутність чіткої структури власності та управління

Багато українських компаній досі тримаються на неформальних домовленостях. Частки ніде чітко не зафіксовані, порядок ухвалення рішень — «як домовимось», а підписи ставлять усі підряд. У мирний час це ще якось працює. Але під час війни така «гнучкість» стає пасткою.

Достатньо, щоб один із партнерів виїхав, зник зв’язок або змінились обставини — і компанія втрачає керованість. Конфлікти, параліч рішень, блокування рахунків, неможливість швидко діяти. Усе це — прямий наслідок того, що юридична конструкція не витримує реального життя.

Ольга Мішуровська зазначає:

 «Сьогодні юридична структура компанії має бути не декларативною, а дієвою. Бізнесу потрібна не просто “реєстрація”, а продумана модель — щоб працювати, захищати і приймати рішення, навіть коли все йде не за планом».

Ігнорування змін у законодавстві

Правила гри змінюються щомісяця. Не стежити за новинами — все одно що їхати наосліп по мінному полю. Податкові звіти, військовий облік, бронювання, валютні операції, — усе це регулюється новими нормами, які часто набирають чинності вже "завтра".

Бізнес, який продовжує працювати «як раніше», ризикує щонайменше отримати штраф, а щонайбільше — втратити активи чи статус платника ПДВ. Особливо боляче це б’є по тих, хто масштабувався, але юридично залишився на рівні 2020 року.

Ольга Мішуровська коментує:

 «Ми бачимо компанії, які старанно розвиваються, але абсолютно не адаптовані до нових реалій. І в результаті — штрафи, блокування, вимушені пояснення податковій. Все тому, що ніхто не подумав: "А чи ще законно те, як ми працюємо зараз?"»

Неналежне оформлення трудових відносин

У воєнний час компанії часто намагаються спростити все, що можна. Найперше — стосунки з командою. Працює? Добре. Але чи оформлений офіційно? Чи є договір? Чи зрозумілі обов’язки та відповідальність? Найчастіше — ні.

Працівників беруть на слові, оформлюють як ФОПів або взагалі без документів. І поки все добре — ніхто не згадує про юридичні тонкощі. Але щойно виникає конфлікт, поранення, перевірка чи мобілізація — компанія лишається вразливою. А іноді — беззахисною.

Ольга Мішуровська зазначає:

 «Трудові відносини — це не про “заплатили й розійшлись”. Це про репутацію, безпеку та стабільність. У кризових ситуаціях саме оформлення документів часто визначає, хто правий — і хто платить».

Ігнорування податкових ризиків

До війни багато хто працював за інерцією: схема є, податкова мовчить, значить усе нормально. Але у 2025 році цей підхід вже не працює. Податкова стала агресивнішою, аналітичні алгоритми — розумнішими, а компанії — вразливішими.

Проблеми виникають там, де їх не чекали: фіктивні контрагенти, "неправильні" договори, формальні акти, сумнівні ПН. А ще — неофіційна готівка, бартер, заплутані ланцюги постачання. І коли приходить перевірка, виправдовуватись уже пізно.

Ольга Мішуровська коментує:

 «Ми неодноразово витягали клієнтів з ситуацій, коли "завжди ж так було". Але зараз кожна дія має наслідки. Податковий ризик — це не лотерея. Це юридичний прорахунок, який можна й потрібно робити заздалегідь».

Відсутність плану дій на випадок надзвичайних ситуацій

Ракетні удари, відключення електрики, мобілізація ключових працівників, втрата зв’язку чи доступу до фінансів — усе це більше не теорія, а частина реальності українського бізнесу. Проте багато компаній досі працюють без елементарного сценарного плану: хто приймає рішення, якщо немає директора? Як дістатись до резервних копій? Хто має доступ до рахунків?

Усе це відкладається «на потім». А потім — не завжди є. Особливо коли рішення потрібно приймати за лічені хвилини.

Ольга Мішуровська додає:

 «Ми переконані: у 2025 році юридичний супровід бізнесу має включати не лише договори, а й план "що робити, якщо…". Без цього компанія просто не готова до реальності, в якій ми всі живемо».

Недостатня увага до комплаєнсу та внутрішнього контролю

У багатьох українських компаніях усе ще діє принцип «довіряю — значить, не перевіряю». Відсутність політик, процедур, контролю доступів, аудитів чи просто логіки в ухваленні рішень — ідеальний ґрунт для помилок, зловживань і репутаційних провалів.

У воєнний час, коли операційний хаос лише посилюється, це стає особливо небезпечно. Компанії можуть втрачати гроші не через конкурентів чи перевірки, а через власну непрозорість: від злитої клієнтської бази до ухвалених «на колінці» фінансових рішень.

Ольга Мішуровська зазначає:

 «Комплаєнс — це не про бюрократію. Це про правила гри всередині компанії. Якщо їх немає — кожен грає за своїми, і бізнес перетворюється на рулетку».