Чому не можна ігнорувати дітей

Деякі батьки, намагаючись не виплескувати негатив на дитину у формі крику, кидаються в іншу крайність та починають ігнорувати її. Але насправді ігнорування – одне з найгірших покарань для дитини.

Так, ви не кричите, не б'єте - але не помічаєте його, не відповідаєте та не реагуєте на звернення. І це зовсім не невинне покарання. Так ви даєте дитині зрозуміти, що її просто не існує для вас. Адже якщо його не помічають – значить його "ні".

Дорослі розуміють, що ігнорування та образи – просто способи маніпцляції. А діти почуваються покинутими, для них це дуже важке покарання, вони готові витерпіти від вас будь-яку реакцію, аби знову стати "помітними". А реакцію найлегше отримати як? Правильно, поганою поведінкою. Тобто як спосіб виховання таке покарання не працює зовсім.

Дитина потребує постійної взаємодії з дорослим, підтвердження своєї значущості та потреби, своєї помітності, важливості в житті дорослого. Від цього залежить не лише його ситуативна поведінка, а й нормальний розвиток загалом. Тобто ігноруванням психотравму завдати навіть легше, ніж криком (але кричати все ж таки не варто).

Особливо страшним є ігнорування з боку матері. Дитина відчуває, що її немає, тобто відчуває страх смерті, який дуже важко винести як морально, і фізично. Бойкот з боку мами – перший крок у бік комплексів, неврозів та психічних розладів у дитини.

Вам також буде цікаво прочитати:

• Ознаки справді поганої мами
• Погана мати: як перестати лаяти себе через помилки виховання
• Як батькам боротися із негативними емоціями