Вірші до Дня пам’яті і примирення та привітання з Днем перемоги

Ми підібрали для вас вірші про війну та вітання із перемогою, які нагадують про важливість зберігання миру на всій Землі. 

Пам'ять

І живуть у пам’яті народу
Його вірні дочки і сини,
Ті, що не вернулися з походів
Грізної, великої війни.

Їх життя, їх помисли високі,
Котрим не судилось розцвісти,
Закликають мир ясний і спокій,
Як зіницю ока, берегти.
В. Симоненко

***

Сплять солдати в степах
Під волошковим небом Європи,
А розквітлому щастю немає ні меж, ні кінця.
Біля Волги й Дніпра заросли чебрецями окопи,
Тільки в шрамах солдатських печаляться наші серця
Д. Луценко

Партизани

Я той, що греблі рвав.
Я не сидів у скелі,
Коли дуби валились вікові
У партизанській лісовій оселі
На пережовклій, стоптаній траві
Лежав, покритий листям пурпуровим,
І кров текла по краплі крізь бинти
А лісовик з обличчям сивобровим
Питав мене: “Чи всі порвав мости?”
П. Воронько

***

Мій перший вірш написаний в окопі, 
на тій сипкій од вибухів стіні, 
коли згубило зорі в гороскопі 
моє дитинство, вбите на війні. 

Лилась пожежі вулканічна лава. 
Горіла хата. Ніч здавалась днем. 
І захлиналась наша переправа 
через Дніпро – водою і вогнем. 

Гула земля. Сусідський плакав хлопчик. 
Хрестилась баба, і кінчався хліб. 
Двигтів отой вузесенький окопчик, 
де дві сім'ї тулились кілька діб. 

О перший біль тих не дитячих вражень, 
який він слід на серці залиша! 
Як невимовне віршами не скажеш, 
чи не німою зробиться душа?! 

Це вже було ні зайчиком, ні вовком –
кривавий світ, обвуглена зоря! –
а я писала мало не осколком 
великі букви, щойно з букваря, –

той перший віршик, притулившись скраю, 
щоб присвітила поночі війна. 
Який він був, я вже не пам'ятаю. 
Снаряд упав – осипалась стіна. 
Л. Костенко 

Нам не треба війни

Нам не треба війни, не треба -
Ми за спокій і мир на Землі,
Щоб не коршаки в чистому небі,
А космічні пливли кораблі,
Щоб щасливо зростали діти
І не бачили жаху війни,
Щоб зловісний воєнний вітер
Був розвіяний вітром весни.
Вітром правди і сили людської -
Силу ту не здолати в віках -
Нас даремно лякають війною,
Міць народу - в народних руках!
Нам не треба війни, не треба -
Ми за спокій і мир на Землі.
Щоб не коршаки в чистому небі.
А космічні пливли кораблі. 
М. Уманець

День Перемоги

Привели шляхи-дороги
Наш народ до перемоги.
І солдати-дідусі
Посміхаються усі.

Це святе травневе свято
Треба серцем відчувати!
Придивись: в старих солдат
Сльози радощів блищать!

Хай завжди в усьому світі
Буде мир і щастя дітям,
Бо народжені вони
Для життя, а не війни.
С. Гордієнко

***

Ми знову прийдемо до вічного вогню,
Рокам ніколи пам’яті не стерти
Про тих, хто пережив страшну війну,
І тих, хто залишивсь в обіймах смерті.
Ми знову прийдемо до вічного вогню…
Із нами прийдуть і онуки й діти,
Щоб ветеранам до землі вклонитись,
Щоб вшанувати їхню сивину.
Нехай Господь дарує їм літа,
Тепло і затишок, щасливі дні безхмарні.
Нехай щороку зелень молода
Встеляє килимом стежки у завтра.

Квіти пам'яті

Квіти – на граніті, на броні.
Сонце усміхається мені.
Поруч з ветеранами стою,
Наче клятву пам’яті даю.
Ветерани в світлій сивині
А на грудях сяють ордени.
Пам'ять серця…
Пам'ять сивини…
Пам'ять тих, що 
Не прийшли з війни,
Пам'ять – наче квіти на броні…
Сонце усміхається мені.

У свято Перемоги

У свято Перемоги 
Я рано-рано встала. 
Малюночок весняний 
Гарненько змалювала: 
Вербички волохаті, 
Високе небо ясне, 
І сонечко у небі 
Горить-горить, не гасне.

Піду я в крайню хату 
До баби Якилини: 
Ані дітей у неї, 
Ані рідні-родини.

Вона стара і квола, 
Журлива й сумовита: 
В війну її синочка 
Під Харковом убито.

За нашу Батьківщину 
Наклав він головою... 
Бабусю я розважу, 
Погомоню з старою. 
Віддам їй сонце, небо, 
Вербички волохаті: 
Нехай весна засяє 
В її самотній хаті!
Л. Компанієць

***

Посміхається ранок травневий,
Трепет спогадів, потиск долонь...
У сльозинках непрохано-щедрих
Знов виблискує вічний вогонь.
Але поряд надійне плече
І дитячі допитливі очі,
І душа, в якій серце тріпоче,
Що Ваш спогад в майбутнє несе.

***

День Перемоги – свято сивини
Наших прадідів, дідів і хто молодший.
Навіть тих, хто не бачив війни –
Але її крилом зачеплений був кожен, –
Вітаємо з Днем Перемоги ми!

Салюти миру

В дні травневі, мріями багаті, 
Коли щастя хлюпає з пісень, 
Ми щороку зустрічаєм свято - 
Перемоги радісної день.

І встають у пам'яті дороги, 
Ті, що довелося нам пройти, 
Щоб багряний прапор Перемоги 
Над рейхстагом гордо пронести. 

І живуть у пам'яті народу 
Його вірні дочки і сини, 
Ті, що не вернулися з походів 
Грізної, великої війни. 

Їх серцям - віками пломеніти 
На червоних наших прапорах, 
їх думкам - перемагать і жити 
В наших творчих думах і ділах. 

Їх життя, їх помисли високі, 
Котрим не судилось розцвісти, 
Закликають мир ясний і спокій, 
Як зіницю ока, берегти. 

І тому, коли надходить свято, - 
Кожен рік у травні, навесні, - 
Наші грізні бойові гармати 
Салютують миру - не війні!
В. Симоненко 

***

Вклоняємося Вічному вогню,
Вклоняємось доземно всім солдатам,
Що міряли дороги крізь війну,
Щоб нам сьогодні мріяти й кохати.

Хай завжди в усьому світі
Буде мир і щастя дітям,
Бо народжені вони
Для життя, а не війни.

***

Колись історія назве,
Наш час народженням людини.
Бо поки серце в нас живе —
Ми не стояли на колінах.
З Днем перемоги!

Вам також буде цікаво дізнатись 15 яскравих віршів Ліни Костенко про вічне.